Маленький грішник автор книги: Михаил Коцюбинский об авторе подробно жанр книги: Детские Классика Сказки для детей добавлена: 15.07.2005

- «     оценка: 4.4 (5 чел.)     » + 1   2   3   4   5 «хуже     ваша оценка     лучше» скачать для Palm OS PDB размер: 10 Кб скачать для Pocket PC TXT размер: 6 Кб

о книге: Головний герой твору — Дмитрик, син наймички. Він із матір’ю наймають комірчину в низенькій хатині, «що по самі вікна влізла в землю». Про страшну бідність сім’ї свідчить одяг хлопчика. «На Дмитрикові була стара руда материна юпка з клаптиками вати, що висіли крізь дірки з пошарпаної одежини... Русяву головку прикривав старенький картузик з одірваним козирком». У нього бліде личко — від недокрів’я. Та характер у хлопчика веселий і лише десь у самій глибині очей причаївся вираз смутку. В його свідомості відбувається нелегка для дитини боротьба добра і зла. Дмитрик любить і жаліє маму, але швидко і легковажно забуває про неї, опинившись на вулиці. Дитяча енергія, жвавість характеру шукають виходу і знаходять його у різних пустощах. Та це ще не «гріхи». Справжні «гріхи» починаються далі (Він навчився канючити гроші в панів, брехати). Найтяжчим «гріхом» стало те, що на гроші, які мати дала йому на хліб, він разом із хлопцями купив ножі, і те що вони обікрали сліпого старця. Після цього він вперше зрозумів, що вчинив погано. Біжучи додому, він дізнається, що його мати померла, і попадає під копита коней. Хлопчик, лежачи в лікарні, картає і засуджує свою поведінку. І що б там не було, Дмитрик твердо вирішує, що більше не старцюватиме, а зароблятиме на хліб чесною працею. Змальовуючи життя і вчинки Дмитрика, М.М.Коцюбинський зумів глибоко заглянути в світ дитячої душі, що, як потоптана рослинка, все ж таки не хоче гинути й тягнеться до сонця.

отрывок из произведения: ...Дмитрикові на хвилинку жаль стало неньки, що слаба не слаба — увесь день мусить носити воду, заробляти на хліб. Та не така була погода, щоб смуток затримався в його серці. Все навкруги було таке радісне, веселе, що з пам'яті Дмитрикової вилетіли десь і мати, й наказ її сидіти вдома, він не помітив як. самі ноги, озуті в здорові зашкарублі чоботи, винесли його на вулицю. Дмитрик скубнув по дорозі за хвіст козу і весело засміявсь, побачивши, як коза кумедно закрутила рогатою та бородатою головою. Далі, вчепившись ззаду до панських саней, проїхав до мосту, а звідти, пошкрябуючи здоровими чобітьми та інколи ковзаючись, побіг через лід на місто. На Дмитрикові була стара руда материна юпка з клаптиками вати, що висіли крізь дірки з пошарпаної одежини, довгі рукава теліпались нижче рук, заважали йому, Русяву головку прикривав старенький картузик з одірваним козирком. Але, незважаючи на свої непишні шати, Дмитрик весело дививсь на світ божий здоровими сивими очима, весело підстрибував по людних вулицях. Враз він зупинивсь, скривив жалібно обличчя і простяг руку до якогось пана, що проходив улицею. — Дайте копійку!.. мати слабі... хліба немає... Пан глянув на блідий видочок хлопчиків, на його одежу пошматовану й сягнув у кишеню. Дмитрик побіг далі, затискаючи в руці мідяну монету. Се Гаврилко його так навчив. О, той Гаврилко розумний і сильний, страх який сильний!.. Але де ж він, той Гаврилко? — Дмитрику, а сюди!.. Дмитрик впізнав знайомий голос і став. — Ну, що? — привітався Гаврилко, підходячи до Дмитрика...

Ваше мнение будет первым.

Чтобы писать комментарии вам нужно
авторизоваться (войти) или зарегистрироваться